Міністерство культури та стратегічних комунікацій України формує пул експертів з культурної спадщини для участі в реалізації положень Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року (World Heritage Convention, 1972).
МКСК усвідомлює, що залучення фахової спільноти є запорукою ефективної та відповідальної участі України у системі всесвітньої спадщини.
Ми запрошуємо фахівців, які мають бажання та можуть долучитися до:
- опрацювання рішень сесій Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО;
- підготовки номінаційних досьє об’єктів (у т.ч. інших держав-учасниць Конвенції);
- розробки планів управління об’єктами всесвітньої спадщини відповідно до міжнародних стандартів;
- написання проєктів виступів делегації України на сесіях Комітету;
- моніторингу стану збереження об’єктів всесвітньої спадщини в Україні (https://mcsc.gov.ua/wp-content/uploads/2025/03/ovs_yunesko-na-sajt-mksk-ukr.pdf);
- участі у заходах, що проводяться під егідою ЮНЕСКО, зокрема Центру всесвітньої спадщини, в Україні та за її межами.
Вимоги до експертів:
- визнаний досвід у сфері охорони культурної спадщини (архітектура та реставрація, археологія, історія мистецтв, управління спадщиною, культурний ландшафт, музеєзнавство, антропологія, етнологія тощо);
- знання принципу видатної універсальної цінності (OUV – outstanding universal value), критеріїв включення до Списку об’єктів всесвітньої спадщини та до Списку об’єктів всесвітньої спадщини під загрозою, концепцій цілісності та автентичності, підходів до управління, участі громад, моніторингу та звітності;
- володіння англійською або французькою мовами — для участі у міжнародних заходах.
У разі згоди фахівця/фахівчині бути включеним(-ою) до експертного пулу, відповідна інформація буде надіслана до Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Просимо кандидатів надсилати резюме на адресу: [email protected] або [email protected].
Контактна особа: Сергій Куликов, національний координатор з імплементації Конвенції, [email protected], Q +38 063 126 3037.
Довідкова інформація:
Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972) (https://whc.unesco.org)
Конвенція ЮНЕСКО, ухвалена 16 листопада 1972 року, є ключовим міжнародним документом, що забезпечує правову основу для ідентифікації, охорони та передачі майбутнім поколінням об’єктів культурної і природної спадщини, що мають видатну універсальну цінність (ВУЦ). Україна приєдналась до Конвенції 16.11.1972, а ратифікувала її 04.10.1998 року.
Конвенція передбачає обов’язки держав-сторін щодо належного управління об’єктами спадщини та засновує механізми міжнародної підтримки, включно зі Списком всесвітньої спадщини та Фондом всесвітньої спадщини.
Операційні настанови для впровадження Конвенції
Операційні настанови є допоміжним, але обов’язковим документом, який деталізує процедури реалізації Конвенції:
- підготовка та оцінка номінаційних досьє;
- моніторинг стану збереження об’єктів;
- правила внесення змін до меж об’єктів, модифікації формулювань ВУЦ;
- порядок надання міжнародної допомоги.
Оновлюються та затверджуються Комітетом всесвітньої спадщини.
Комітет всесвітньої спадщини
Це виконавчий орган, до складу якого входять 21 держава-учасниця Конвенції, обрані на Генеральній асамблеї зазвичай на строк у 4 роки.
До функцій Комітету входить:
- внесення об’єктів до Списку всесвітньої спадщини;
- оцінка стану збереження об’єктів та реагування на загрози;
- розгляд запитів на міжнародну допомогу;
- координація взаємодії з дорадчими органами (ICOMOS, ICCROM, IUCN).
Комітет проводить щорічні сесії.
Центр всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
Центр виконує функції Секретаріату Конвенції, координуючи щоденну реалізацію її положень.
Основні завдання Центру:
- технічний супровід держав у процесі номінування об’єктів;
- підтримка у звітуванні про стан збереження;
- забезпечення міжсекторальної координації програм ЮНЕСКО;
- адміністрування комунікації з дорадчими організаціями.
Центр також виконує важливу роль у поширенні інформації та мобілізації партнерств.
Роль національних експертів
Національні експерти з культурної та природної спадщини відіграють ключову роль у реалізації положень Конвенції на національному рівні. Саме вони забезпечують:
- фахову підготовку номінаційних досьє відповідно до критеріїв ВУЦ;
- участь у моніторингу стану об’єктів, підготовці періодичних звітів;
- розробку планів управління об’єктами, що відповідають міжнародним стандартам;
- участь у міжнародному експертному діалозі, підвищення репутації країни)».