Десять років тому, 9 квітня 2015 року, Верховна Рада ухвалила пакет «декомунізаційного законодавства», започаткувавши системний процес очищення українського публічного простору від радянської тоталітарної спадщини.
Комплекс законів, які регулюють широке коло питань демонтажу радянської тоталітарної спадщини включає чотири базових закони, що сформували діапазон регулювання політики пам’яті в сфері декомунізації:
- Закон № 314-VIII «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті»;
- Закон № 315-VIII «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років»;
- Закон № 316-VIII «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
- Закон № 317-VIII «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
Ухвалення цих законів стало першим кроком до формування нової національної пам’яті, вільної від імперських наративів.
Завдяки «декомунізаційному законодавству»:
- запущено процес очищення публічного простору від тоталітарних назв і символів, внаслідок якого перейменовано близько 1000 населених пунктів, а також 25 адміністративних районів і 27 районів у містах;
- створено найбільш ліберальне архівне законодавство в Eвропі;
- визнано офіційний статус всіх борців за незалежність України в ХХ столітті та забезпечено соціальні гарантії живим учасникам боротьби;
- перезапущено процес реабілітації жертв комуністичного тоталітарного режиму та створено Національну комісію з питань реабілітації;
- сформовано нову політику пам’яті в Україні, позбавлену радянської пропаганди щодо важливих питань історичного минулого;
- створено сприятливий грунт для запровадження процесів деколонізації в Україні;
- зросла стійкість українського суспільства до впливів російської пропаганди та історичних маніпуляцій;
- підвищився рівень зацікавленості українців власною історією та створення історично-просвітницького контенту на різних майданчиках.
