В Історичному музеї Вишгородського історико-культурного заповідника, відбулося чергове регіональне експертне обговорення проєкту Закону України «Про охорону нематеріальної культурної спадщини». Захід організований Міністерством культури України спільно з Національною комісією у справах ЮНЕСКО та за підтримки Офісу підтримки відновлення.
Подія стала частиною всеукраїнського циклу консультацій, спрямованих на збирання пропозицій від фахівців, носіїв традицій, представників культурних інституцій, академічної спільноти та місцевих громад для доопрацювання законопроєкту. Метою є формування сучасної та ефективної моделі охорони живої спадщини в Україні.
Відкриваючи зустріч, заступниця Міністра культури України Анастасія Бондар наголосила на важливості створення цілісного та системного правового поля у сфері нематеріальної культурної спадщини.
«Ми дуже рідко говоримо про нематеріальні втрати культурної спадщини, хоча саме вони, традиції, звичаї, свята, ремесла та обряди, є серцем формування нашого національного коду. Створення цього закону — відповідь на потребу зафіксувати, захистити і підтримати нашу живу спадщину у співпраці з громадами та носіями», — зазначила вона.
Голова Експертної ради з нематеріальної культурної спадщини Валентина Дем’ян представила основні положення законопроєкту, який пропонує перехід від вертикальної структури управління до горизонтальної моделі партнерств між державою, громадами та культурними інституціями.
«Головними у цьому законі є громади, групи та окремі особи — носії живої спадщини. Держава створює умови — грантові програми, премії, підтримку досліджень і цифровізацію, а носії визначають, як саме зберігати свої традиції», — наголосила експертка.
У документі також чітко розмежовано процеси інвентаризації та моніторингу, а також передбачено створення національного, регіональних і місцевих інвентарів. Окрему роль відведено музеям, архівам і бібліотекам як інституціям, що документують прояви живої спадщини.
Член Експертної ради, голова ГО «Демократія через культуру» Олександр Буценко підкреслив, що законопроєкт базується на Конвенції ЮНЕСКО 2003 року та відповідає сучасним європейським підходам.
«Законопроєкт вводить поняття живої спадщини як частини культурних прав людини. Носії можуть як ділитися знаннями, так і відмовлятися від їх оприлюднення. Держава не може нав’язувати способи збереження», — зазначив він.
Документ також передбачає гармонізацію з суміжним законодавством у сферах екології, архівної справи, національної безпеки, освіти та культури.
Представники архівних установ, зокрема директорка Державного архіву Київської області Софія Каменева, наголосили на важливості поєднання традиційних архівних практик із цифровими технологіями.
«Ми повинні документувати прояви нематеріальної спадщини — аудіо, відео, фото — щоб зберегти їх для майбутніх поколінь. Новий закон має бути узгоджений із майбутнім законом про архівні інформаційні ресурси», — підкреслила вона.
Експерти також відзначили, що створення електронних депозитаріїв відповідає глобальним рекомендаціям ЮНЕСКО.
Учасники звернули увагу на питання захисту носіїв традицій в умовах війни. Обговорювалися трагічні випадки загибелі майстрів — носіїв елементів живої спадщини, що підкреслює необхідність державної підтримки та безпеки.
«Життя людини є найвищою цінністю. Держава має створювати умови для захисту та підтримки спільнот, які зберігають свою спадщину навіть у надзвичайних умовах», — зазначив голова ГО «Демократія через культуру» Олександр Буценко.
Зібрані під час обговорення пропозиції будуть передані до Міністерства культури та стратегічних комунікацій України для врахування під час підготовки фінальної редакції законопроєкту. Наступні консультації відбудуться в інших регіонах України, забезпечуючи широке залучення експертного середовища, громад та носіїв нематеріальної культурної спадщини.
Офіс підтримки відновлення при Міністерстві культури створений за ініціативи ЮНЕСКО та фінансування уряду Японії, а проєкт імплементує Громадська спілка «Фонд підтримки реформ в Україні».
