Днями в Національному музеї історії України відкрилась виставка «33/10». Вона присвячена річниці від дня початку героїчного опору українців російському агресору.
На виставці представлені матеріали, які ілюструють передумови та причини російської військової агресії в новітній історії України: розподіл Чорноморського флоту, питання роззброєння України, економічного тиску та російських територіальних претензій до України.
Серед експонатів: доповіді і звернення українських моряків та офіцерів Чорноморського флоту про тиск з боку російського командування, нарукавні знаки першого командувача ВМС України Бориса Кожина, сувеніри, виготовлені з залишків демонтованої шахтної пускової установки стратегічних ракет в рамках ядерного роззброєння України, та залишки ракети типу «Х», якою росіяни обстрілювали українську територію, кримськотатарський прапор, з яким 26 лютого 2014 року на підтримку єдності України виходив активіст Ерфан Кудусов.
Антон Богдалов, куратор виставки, завідувач відділу історії незалежної України: «Цими днями минає десять років від початку військових дій у новітній історії України. Десять років Україна чинить опір російським загарбникам. Це майже третина з 33 років незалежності, і це – час боротьби, час підтвердження подій 1991 року, коли Україна відновила свою незалежність.
Але територіальні претензії та різні утиски з російського боку були протягом усіх 33 років незалежності України. Вони були пов’язані з нашим роззброєнням, з Чорноморським флотом, економічними питаннями. Ми намагалися висвітлити їх у межах виставки, і наголосили на тому, що війна почалася невипадково. І це – війна за право українського народу на існування».
Федір Андрощук, генеральний директор Національного музею історії України:
«Можна довго дебатувати, відколи починати історію конфліктів з росією. Можна з’ясовувати, що таке росія загалом, що таке росіяни, і так можна дійти до 12 століття. 30 років – об’єктивний зріз, у межах якого ми можемо спробувати створити ретроспективу для аналізу певних ланцюгів подій, які ми з часом забуваємо. Йдеться про доволі свідомий підхід із поступовим витісненням, а сьогодні кажемо – з намаганням знищити Україну як державу».
Євген Лупаков, капітан 1-го рангу у відставці, входив до організаційної групи, яка фактично створювала український флот на початку 1990-х: «Одним з ініціаторів розвалу «імперії зла» була Спілка офіцерів України, яка своїм головним першим завданням поставила відродження незалежності України через відродження її Збройних сил. Членів Спілки офіцерів України в Севастополі виганяли зі служби в той самий день – за службову невідповідність і без права на пенсію, я один із таких. Але Військово-морські сили України ми тоді оперативно відродили. Люди йшли до нас, знаючи, що за це їх виженуть.
Людей, які вже відчули смак свободи, не перемогти. Українці побили москалів у квітні 1918 року з допомогою німців і австрійців, сьогодні з нами весь цивілізований світ – поб’ємо їх і зараз. Головне – не повторити помилку 1918 року, ніяких перемир’їв з росією».
Також він передав до музею артефакти, пов’язані з діяльністю Спілки офіцерів України: книжку сплати членських внесків Севастопольської організації СОУ та пов’язку для патруля СОУ на Майдані Незалежності під час подій Революції Гідності.
Ерфан Кудусов, громадський діяч: «33 роки тому я повернувся з депортації до Криму, до своєї батьківщини. На жаль, до 2013 року, до Євромайдану, я сприймав Україну, як і росію. Мені було все одно, український чи російський, бо моєму народу не давали жити в Криму. 2013 року я вийшов на Майдан Незалежності, як і всі українці, як громадянин, бо це було моїм громадянським обов’язком. Я замовив у Києві кримськотатарський прапор і простояв з ним на Майдані. 23 лютого я був у Криму з цим прапором, а 26 лютого – на площі біля Верховної Ради Криму. Я прошу справедливості для мого народу – нам потрібна автономія зараз. Це має бути рішенням усього українського народу».
Виставка триватиме до кінця 2024 року (з можливістю продовження).
Виставка в музеї працюватиме щодня, з 10:00 до 18:00, каса музею до 17:00. Телефон для відвідувачів – (044) 278-48-64.
Адреса музею: м. Київ, вулиця Володимирська, 2.
