Катерина Чуєва: «Сьогодні заклади культури стають повноцінними суб’єктними культурними інституціями»

Роль культурних інституцій під час війни, сенсова спрага у суспільстві та вплив культури, зокрема, через медіа – ці та інші теми обговорювали у межах «Діалогової платформи Українського дому» на базі Українського кризового медіацентру. 

У зустрічі взяли участь заступниця Міністра культури і інформаційної політики Катерина Чуєва, директорка Національного центру «Український дім» Ольга Вієру, журналістка Анастасія Платонова та артменеджер Павло Гудімов; модератор – Олексій Ананов. 

Значну увагу було присвячено темі трансформації українських культурних інституцій під час війни.

«Ще до початку широкомасштабного вторгнення росії чимало дискусій точилося навколо того, як перетворити «заклади культури» на «культурні інституції», адже в якийсь момент для значної частини професійної спільноти термін «заклади», закріплений у законодавстві, став подразником, уособленням минулого й таким собі антонімом до поняття «культурні інституції». Але виклики воєнного часу оприявнюють це перетворення  «закладів» культури на суб‘єктні, спроможні інституції, котрі переосмислюють свою роль і несуть свою частку відповідальності перед суспільством (наприклад, за збереження цінностей чи забезпечення доступності в умовах війни)», – сказала Катерина Чуєва. 

Також заступниця Міністра зазначила, що найближчим часом формат культурних подій буде дещо іншим.

«Найближчим часом постійні експозиції в музеях ще не відновлюватимуться з безпекових міркувань. Але потреба у спілкуванні, у відновленні взаємодії є і у фахівців, які працюють в інституціях, і у відвідувачів. Тому там, де це можливо, наприклад, музеї відкриваються, організовуючи тимчасові виставки або інші активності, як-от виставка творів Марії Примаченко в Музеї імені Шептицького у Львові чи програми у дворику Музею Ханенків», – додала вона.

Утім, на швидке повернення до довоєнного стилю життя все ж розраховувати не варто.

«Чим далі безпосередня лінія вогню, тим сильніше може бути бажання  повернутися до звичних «довоєнних» форм роботи і загалом діяти в управлінні інституціями так, як було «до війни», але це неможливо – і не лише через безпекові загрози. Мусимо зробити висновки і перебудовувати управлінські моделі – адже воєнна загроза для українського суспільства, вочевидь, не зникне швидко. А питання культури і культурної спадщини  – це питання національної безпеки», – підкреслила заступниця Міністра.  

Що можуть і мають робити культурні інституції в часи війни, що таке «культурна країна», і як взаємодіяти державі та громадянському суспільству задля й після перемоги – почути міркування учасників дискусії можна тут: https://fb.watch/eoHlMw_WtW/

Вас може зацікавити

Триває прийом заявок на конкурсну програму «Стійкість суспільства через культуру»

Триває прийом заявок на конкурсну програму «Стійкість суспільства через культуру»

Як покарати агресора за знищення української культурної спадщини — у Києві обговорили стратегію боротьби з російським геноцидом в Україні

Як покарати агресора за знищення української культурної спадщини — у Києві обговорили стратегію боротьби з російським геноцидом в Україні