16 жовтня в Києві відбувся 11-й Київський міжнародний економічний форум – подія для українського та світового бізнесу, інвесторів, громадськості та урядовців, яка цьогоріч об’єднала понад 100 спікерів з України та світу. Теми дискусій охопили інвестиції, енергетику, промисловість, людський капітал і майбутнє України в глобальній економіці.
Під час форуму відбулася важлива панельна дискусія «Українська ідентичність — ключ до національної безпеки». У її межах учасники обговорили питання взаємозв’язку культури з іншими державними політиками — від національної безпеки до економіки.
В одному з блоків дискусії взяли участь: т. в.о. Міністра культури та стратегічних комунікацій України Тетяна Бережна, президент Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор філологічних наук, доктор філософії (Німеччина), професор Сергій Квіт і докторка філософських наук, професорка кафедри української філософії та культури Київського Національного університету імені Тараса Шевченка Наталія Кривда. Модерувала розмову Наталія Ємченко.
«Культура — це сукупність матеріальних і духовних цінностей, а також способи їх створення, використання і передачі. Через культуру ми транслюємо спільні сенси, закріплюємо історичну пам’ять, формуємо образ себе як нації. Культура перетворює досвід поколінь на світоглядну основу, навколо якої зростає наша суб’єктність», — наголосила Тетяна Бережна.
Т. в. о. Міністра окреслила три основні напрями роботи МКСК у сфері формування національної ідентичності. Міністерство працює над посиленням автономії культурних інституцій, розвитком культурного менеджменту та створенням сприятливих умов для залучення позабюджетних ресурсів у сферу культури. Одним із ключових проєктів є підготовка закону про меценатство, який дозволить бізнесу підтримувати культурні ініціативи та брати участь у наглядових радах культурних установ. Крім того, за її словами надзвичайно важливо створювати український культурний продукт. Президентська ініціатива «1000 годин контенту» спрямована на наповнення інформаційного простору якісним українським змістом. Захист та осучаснення культурної спадщини — один із ключових напрямів політики МКСК. Йдеться не лише про збереження пам’яток і музейних колекцій, а й про роботу з нематеріальною спадщиною – традиціями, звичаями, локальними культурними практиками, які формують ідентичність громад.
«Культура — це вже не просто ядро ідентичності, вона її ґрунт і живильне середовище. Саме культура формує те, що визначає економіку – довіру, єдність і цінності, довкола яких суспільство вибудовує устрій. Її буває складно поміряти і порахувати, але вона пронизує всі інституції, створюючи їм сенси і показує ключову мету. Нині, у 2025-му, культура не мʼяка сила та сфера для обраних, це – тверда валюта та чіткий оборонний інструмент», — підсумувала Тетяна Бережна.
Сергій Квіт підтримав тезу про ідентичність як безпековий чинник. Він зазначив, що університети, музеї, театри мають не лише навчати чи показувати, а й плекати свідоме розуміння українськості через сучасні форми комунікації. Спікер також наголосив на важливості автономії культурних і освітніх інституцій як запоруки розвитку і довіри суспільства.
Наталія Кривда окреслила роль культури як джерела сенсів і життєвої енергії нації, наголосивши, що українська культура — це не допоміжна галузь, а серцевина державності. Вона закликала створювати власний гранд-наратив, переосмислювати міфи як позитивний спосіб формування ідентичності й пам’яті. Україна, за її словами, не програла війну сенсів, навпаки — вона сьогодні формує нову Європу, задаючи її гуманітарну рамку.
У підсумку учасники зійшлися на думці, що українська ідентичність — це стратегічний ресурс держави, який визначає її стійкість, суб’єктність і здатність до розвитку. Саме культура, що поєднує історичну пам’ять, творчість і спільні цінності, формує основу для національної безпеки, освіти, економіки й міжнародного авторитету України. Формування ідентичності через культуру — це шлях не лише до перемоги у війні смислів, а й до створення України майбутнього — сильної, усвідомленої, відкритої світу і водночас глибоко вкоріненої у власну традицію.
