Захист культурної спадщини України є надзвичайно важливим завданням, що має на меті збереження національної ідентичності та історичної пам’яті народу. В умовах сучасних викликів, зокрема збройного конфлікту з сусідньою країною-агресором, охорона культурних цінностей набуває особливого значення. Цей процес включає не лише фізичне збереження пам’яток архітектури, мистецтва та археологічних знахідок, але й підтримку живих традицій, мови та звичаїв. Активна участь громадськості, підтримка з боку держави та міжнародна співпраця, зокрема ЮНЕСКО, є ключовими чинниками успішного збереження та популяризації української культури у світі.
Гаазька конвенція та український контекст
Україна є учасницею Гаазької конвенції та Першого протоколу про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту (1954 року). У 2020 році, згідно із Законом України № 585-IX, країна приєдналася до Другого протоколу. Важливим елементом його імплементації є дотримання Керівних принципів, що розробляються на основі аналізу проблем застосування Протоколу і спрямовані на формування рекомендацій.
З початком повномасштабного вторгнення виклики збереження культурної спадщини стали ще складнішими й більш багатогранними. У цих умовах належна імплементація Гаазької конвенції та двох протоколів до неї відіграє ключову роль у забезпеченні сталого миру та безпеки як в Україні, так і на європейському континенті та у світі. Україна, як сторона Гаазької конвенції та Другого протоколу, має унікальний досвід застосування цих міжнародно-правових інструментів для збереження своєї культурної спадщини під час війни. Вкрай важливо поширювати інформацію про можливості та інструменти використання положень Гаазької конвенції та її протоколів, а також аналізувати та вносити зміни до національного законодавства для його синхронізації з міжнародним гуманітарним правом. Необхідно також переглядати певні інструменти міжнародного права, враховуючи реалії війни в Україні.
Обговорення на експертному рівні досягнень та викликів, які постають перед світом та Україною у контексті імплементації Гаазької конвенції, а також розробка «дорожньої мапи» для синхронізації національного законодавства з міжнародним і напрацювання пропозицій для покращення захисту культурних цінностей в умовах збройного конфлікту є надзвичайно важливими сьогодні.
Застосування передового міжнародного досвіду імплементації Конвенції та її протоколів сприятиме:
- кращому захисту культурних цінностей в умовах російсько-української війни;
- зміцненню правової та інституційної спроможності реагувати на виклики, спричинені російською агресією;
- покращенню координації міжнародної допомоги та національних зусиль у питаннях збереження культурної спадщини під час російської збройної агресії;
- подальшому вдосконаленню міжнародного досвіду впровадження Конвенції та Другого протоколу, враховуючи український досвід збереження культурної спадщини в умовах війни.
Заходи, вжиті для захисту культурних цінностей від можливих наслідків збройного конфлікту
Протягом 2023 року в Україні 25 об’єктів було внесено до Міжнародного списку культурних цінностей під посиленим захистом. Ця практика ефективно сприяє забезпеченню кращого захисту культурних цінностей, створюючи умови для їх захисту в умовах миру перед передбачуваними наслідками збройного конфлікту.
Україна активізувала маркування культурних цінностей емблемою «Блакитний щит» після початку повномасштабної російської агресії в містах Київ, Одеса і Львів. На початку літа Нідерландська Агенція культурної спадщини передала 10 ящиків «Блакитних щитів» для маркування додаткових об’єктів. Позначення культурних цінностей національними символами культурних цінностей особливого значення або «Блакитним щитом» зміцнює кримінальну відповідальність за їх пошкодження.
Заплановано проведення тренінгу ЮНЕСКО на серпень цього року для військових, прокурорів та цивільних осіб, які відповідають за збереження культурних цінностей. Напрацьовуються методичні матеріали для впровадження в навчальні програми військових з питань збереження культурних цінностей, враховуючи їх звання та обов’язки.
Створення спеціальних підрозділів охорони культурних цінностей у Збройних Силах України сприятиме імплементації Конвенції і відповіді на загрози збереження культурної спадщини в умовах російської агресії. Міністерство культури і мистецтв співпрацює з Міністерством оборони та Генеральним штабом ЗСУ для напрацювання можливого формату роботи таких спецпідрозділів.
Інвентаризація культурних цінностей, їх картографування та планування евакуації створюють умови для оперативного реагування на надзвичайні ситуації. Для ефективного збереження культурної спадщини України важливо розвивати цифрові технології та оцифровувати культурні цінності, що надає широкі можливості для їх збереження та дослідження.
Розробка національних та місцевих планів на випадок надзвичайних ситуацій і готовності до ризиків здійснюється з активною підтримкою міжнародних експертів та організацій, включаючи ЮНЕСКО та ICCROM.
Система санкцій в разі порушення Гаазької конвенції 1954 року та двох протоколів до неї
Ратифікація Конвенції та її протоколів зобов’язує країни-учасниці розробляти національне законодавство, політику та адміністративні заходи для виконання їх положень на національному рівні. Конвенція та Другий протокол також вимагають, щоб держави-учасниці приймали всі необхідні заходи для судового переслідування та застосування кримінальних санкцій проти тих, хто порушує їхні положення.
У багатьох держав-учасниць вже існують окремі статті в Кримінальних кодексах, які стосуються криміналізації та судового переслідування будь-яких порушень Гаазької конвенції 1954 року та протоколів до неї. Важливим кроком є встановлення юрисдикції суду для розгляду справ щодо правопорушень, передбачених Другим протоколом 1999 року, через створення спеціалізованих судів або покладання цієї відповідальності на існуючі судові органи. Такий підхід сприяє ефективній роботі юстиції в цих питаннях і відповідності міжнародним стандартам правосуддя.
Рекомендується включити в законодавство окремі положення, що стосуються криміналізації дій, які порушують Гаазьку конвенцію 1954 року та Другий протокол.
Застосування перехідного правосуддя у постконфліктний період, наприклад, на основі досвіду створення спеціалізованих судів, може стати важливим інструментом для забезпечення правосуддя щодо злочинів проти культурної спадщини. Розробка інформаційних матеріалів для широкої громадськості є ключовим кроком у свідомому впровадженні міжнародних стандартів та передових практик щодо захисту культурних цінностей в умовах конфлікту.
Перспективи та прогнози на майбутнє
Через вступ України до Другого протоколу у 2020 році відкриваються нові можливості для захисту культурної спадщини та притягнення Росії до відповідальності за злочини проти культурної спадщини на окупованих територіях. Додаткова імплементація Конвенції та її протоколів сприятиме адаптації національного законодавства та управління культурною спадщиною згідно з міжнародними стандартами і практиками. Це також зміцнить інституційні здатності українських структур, що займаються збереженням культурної спадщини в умовах російсько-української війни, допомагаючи відповідати на виклики, що створюються російською агресією, та сприяючи сталому відновленню України після конфлікту.
Враховуючи важливість культурної спадщини у російській агресії, можна очікувати, що Росія продовжить атаки на культурні цінності України з метою налагодження монополії та знищення історичної пам’яті та ідентичності українського народу. Росія й надалі буде намагатися уникнути відповідальності за злочини проти культурної спадщини.
Досвід України у збереженні культурної спадщини в умовах війни може стати цінним внеском у глобальні зусилля збереження культурної спадщини та впровадження Керівних принципів Конвенції та її протоколів.
В свою чергу, ефективне впровадження Конвенції та її протоколів допоможе зменшити руйнівний вплив російської агресії на культурну спадщину України і сприятиме сталому відновленню країни після війни. Національна система охорони культурної спадщини потребує модернізації, щоб ефективно відповідати викликам, які виникли через конфлікт і відповідно до міжнародних зобов’язань за Конвенцією та її протоколами.
Модернізація національної системи охорони культурної спадщини повинна ґрунтуватися на міжнародному досвіді та кращих практик впровадження Конвенції та її протоколів, враховуючи основні принципи Другого протоколу. Такі заходи потребують впровадження на законодавчому рівні та на рівні системи управління питаннями культурної спадщини в Україні.
Основні заходи передбачають:
- Створення Національного дорадчого комітету з імплементації Гаазької конвенції та протоколів до неї. Цей комітет буде відповідальний за координацію усіх зацікавлених сторін щодо захисту культурної спадщини України в умовах російсько-української війни.
- Забезпечення офіційного перекладу текстів Конвенції, її Резолюцій, Керівних принципів впровадження Другого протоколу, а також поширення інформаційних матеріалів для різних аудиторій в Україні стосовно міжнародних стандартів та передових практик їх реалізації.
- Визначення та закріплення на нормативно-правовому рівні переліку категорій культурних цінностей України, що охороняються за Конвенцією та її протоколами, і введення в Кримінальний Кодекс окремого положення щодо криміналізації та судового переслідування порушень цих документів.
- Інтенсифікація підготовки військового персоналу та проведення навчань цивільних службовців і військових експертів щодо захисту культурних цінностей в умовах збройного конфлікту. Зокрема, здійснення перекладу Військового посібника ЮНЕСКО з захисту культурних цінностей і його поширення серед національних збройних сил.
