Протягом століть російський імперський режим намагався нав’язати міф про вторинність української культури та її зв’язок з російською культурою. Насправді, українська культура самобутня та унікальна. Саме тому міністерство виступає за відмежування українського культурного простору від маркерів імперської спадщини.
Декомунізація, яка набула загальнодержавного рівня після Революції Гідності, потребує продовження.
МКІП наголошує, що місцеві органи влади мають законне право приймати рішення про демонтаж пам’ятників, перейменування назв площ чи вулиць, які називаються іменами російських діячів. Водночас цей важливий процес відмови від російського імперського минулого має відбуватися цивілізовано, з дотриманням українського та міжнародного законодавства.
Зокрема, якщо пам’ятник (монумент) має статус пам’ятки місцевого або національного значення – чинним законодавством передбачена відповідна процедура отримання дозволу на переміщення пам’ятки, а також процедура виключення пам’ятки з реєстру за певних умов.
Незалежно від того, чи має пам’ятник статус пам’ятки або щойновиявленого об’єкта культурної спадщини, дотримання такої послідовності дій є важливим з огляду на те, що окремі пам‘ятки можуть мати історичну або іншу цінність з наукової точки зору. А відтак вони можуть бути збережені як музейний експонат. Тому до демонтажу необхідно долучати відповідних фахівців.
Окремо слід розглядати питання поховань під монументами та братських могил. Відповідні винятки передбачені, зокрема, і законом про декомунізацію. У кожному випадку, відповідно, необхідно виробляти рішення з урахуванням локальних аспектів – від перепоховання до зміни візуалізації або закладеного змісту.