Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 21 жовтня 2020 року № 2217 до Державного реєстру нерухомих пам’яток України занесено об’єкт культурної спадщини «Будинок музею Т.Г. Шевченка» на Тарасовій Горі у м. Каневі Черкаської області.
Первісний меморіал Тараса Шевченка у складі могили, увінчаної величним пам’ятником-хрестом, та хати-сторожки, в якій розмістився народний музей «Тарасова світлиця», сформувався в результаті ґрунтовних робіт із впорядкування могили поета у 1884 році. Саме «Тарасова світлиця» і стала прообразом великого музею, який планували побудувати поблизу могили в 1930-х роках.
У травні 1933 року уряд УСРР ухвалив здійснити будівництво пам’ятника поетові на його могилі та меморіального музею, як єдиного комплексу. Проектування музею було доручено професору Василю Кричевському, який залучив до цієї справи свого учня Петра Костирка. 11 березня 1934 року відбулися урочисті закладини Національного музею-пам’ятника Т. Г. Шевченка, а вже у квітні почалося його спорудження.
У завершеному вигляді будівля мала такі характеристики: двоповерхова, із світлими стінами під черепичним дахом червоного кольору, з цокольним поверхом та невеликим підвалом; асиметрична; головний вхід акцентовано шестипілястровим портиком, який завершувався трикутним фронтоном. Василь Кричевський прагнув створити музей у синтезі архітектури, живопису, скульптури, декоративного мистецтва, використовуючи при цьому майоліку, альфрейні розписи, інтарсію тощо. Він виконав проект не лише художнього оформлення музею з мотивами народної творчості в основі, а також і обладнання для експозиції.
