Нематеріальна культурна спадщина України є невід’ємною складовою національної ідентичності та духовного багатства країни. Вона охоплює різноманітні традиції, обряди, знання та вміння, що передаються з покоління в покоління. В умовах сучасних викликів, зокрема російської агресії, охорона та популяризація нематеріальної спадщини набуває особливого значення. Від народної музики та танців до ремесел і гастрономічних традицій, нематеріальна культурна спадщина України відображає багатовікову історію та культурне різноманіття українського народу, слугуючи джерелом натхнення та гордості. Цей текст присвячений актуальним заходам і ініціативам, спрямованим на її захист у складний для країни час. Зокрема мова піде про роботу ЮНЕСКО в контексті охорони нематеріальної культурної спадщини України.
ЮНЕСКО відіграє ключову роль у збереженні нематеріальної культурної спадщини на глобальному рівні. Організація розробила Конвенцію про охорону нематеріальної культурної спадщини, прийняту в 2003 році, яка стала основним міжнародним інструментом для захисту культурних традицій, звичаїв, знань і навичок, що становлять нематеріальну культурну спадщину. Конвенція визначає нематеріальну культурну спадщину як “практики, уявлення, вирази, знання та навички, а також пов’язані з ними інструменти, предмети, артефакти і культурні простори, які спільноти, групи та, у деяких випадках, окремі особи визнають частиною своєї культурної спадщини”. Вона спрямована на забезпечення того, щоб нематеріальна спадщина залишалася живою та передавалася наступним поколінням.
Крім того, ЮНЕСКО надає технічну та фінансову підтримку державам-учасницям Конвенції для реалізації проєктів з охорони нематеріальної культурної спадщини. Це включає проведення різного роду досліджень, організацію тренінгів та освітніх програм, а також підтримку місцевих ініціатив, спрямованих на охорону живої культури.
З метою охорони живої спадщини, підвищення її видимості, поваги до неї ЮНЕСКО запровадило міжнародні списки нематеріальної культурної спадщини та Реєстр кращих практик з охорони, а саме Репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини людства, Список ЮНЕСКО, що потребує термінової охорони та Реєстр кращих практик з охорони нематеріальної культурної спадщини, основна мета яких є забезпечення більшої наочності нематеріальної культурної спадщини, сприяння поглибленню усвідомлення її значення та заохочення діалогу на основі поваги до культурного різноманіття.
Елементи нематеріальної культурної спадщини України у Міжнародних списках ЮНЕСКО
- Петриківський декоративний живопис як феномен української орнаментальної народної творчості (Репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини людства)
Жителі села Петриківка прикрашають своє житло, речі та музичні інструменти орнаментальним розписом, який відображає місцеву флору і фауну. Це мистецтво багате символікою: півень символізує вогонь і духовне пробудження, а птахи — світло, гармонію та щастя. Розписи оберігають від горя і зла. Мистецтво практикується місцевими жителями, особливо жінками різного віку, і передається з покоління в покоління. Основи розпису викладають у місцевих школах всіх рівнів, і громада охоче навчає всіх зацікавлених. Ця традиція зміцнює історичну і духовну пам’ять та ідентичність громади.
- Традиція косівської мальованої кераміки (Репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини людства)
Традиція косівської мальованої кераміки, яка включає посуд, обрядові речі, іграшки та кахлі, зародилася у XVIII столітті і досягла розквіту в середині XIX століття. Вироби виготовляються з місцевої сірої глини, покритої білою глиною кремової текстури. Після висихання їх розфарбовують технікою дряпання металевою паличкою, утворюючи графічний контурний малюнок, потім обпалюють і фарбують оксидами металів, отримуючи традиційні зелений і жовтий кольори. Основною особливістю косівської кераміки є сюжетний орнамент, який відображає історію, побут, фольклор, вірування та звичаї гуцулів. Кераміка має практичне і художнє значення. Майстри працюють у сімейних та ремісничих майстернях, що є маркером ідентичності громади. Кафедра художньої кераміки Косівського коледжу забезпечує спадкоємність поколінь майстрів і підтримує традиційний технологічний цикл.
- Орьнек – кримськотатарський орнамент та знання про нього (Репрезентативний список нематеріальної культурної спадщини людства)
Örnek – українська система символів, що використовується у вишивці, ткацтві, гончарстві, гравюрі, ювелірній справі, різьбі по дереву та розпису. Символи створюють розповідні композиції, які кримськотатарські громади замовляють у майстрів. Геометричні орнаменти переважно використовуються в ткацтві, а рослинні – в інших народних промислах, включаючи розпис на склі та стінах. Загальноприйняті символи включають рослини та дерева, що представляють різні статі та вікові групи. Існує близько 35 символів із унікальними значеннями, наприклад, троянда символізує заміжню жінку, тополя – дорослого чоловіка, тюльпан – юнака, а гвоздика – літню людину. Символи мають захисне значення, їх унікальна кольорова палітра підкреслює символіку. Знання передаються майстрами в родинах і громадах, на курсах вишивання та в університетах.
- Козацькі пісні Дніпропетровщини (Список ЮНЕСКО, що потребує термінової охорони)
Громади Дніпропетровщини виконують козацькі пісні, які розповідають про війну та особисте життя воїнів-козаків. Традицію підтримують три гурти: “Криниця”, “Богуславочка” та “Першоцвіт”. Пісні співаються для задоволення, що дозволяє співакам зберігати зв’язок з минулим, предками та історією громади. Більшість співаків, як чоловіків, так і жінок, мають 70-80 років і практикують спів протягом усього життя. Вокальні групи діють навколо двох основних виконавців: перший починає співати, другий – підхоплює верхнім голосом, а решта – середніми та нижніми голосами. За відсутності чоловіків жінки імітують низькі голоси. Співаки збираються регулярно і можуть давати концерти. Традиція передається в сім’ях, де молодші вчаться у старших. Однак, безперервність цієї традиції під загрозою через старіння носіїв і відсутність інших джерел знань для нових поколінь.
- Культура приготування українського борщу (Список ЮНЕСКО, що потребує термінової охорони)
Український борщ – це традиційна страва, приготована на бульйоні з буряком. Існує багато варіантів борщу, який готують у великій каструлі та подають з хлібом або часниковими булочками. Борщ готують переважно жінки, хоча багато чоловіків також готують його як повсякденну страву. Традиція передається в родинах, діти активно беруть участь у приготуванні. Борщ об’єднує людей різного віку, статі та походження, і використовується в обрядових практиках, наприклад, на весіллях. Він оспівується у казках, народних піснях і прислів’ях, будучи маркером стилю життя та ідентичності. Однак, збройний конфлікт у 2022 році поставив під загрозу життєздатність цієї традиції через переміщення носіїв і руйнування традиційного сільського господарства, необхідного для приготування борщу. Незважаючи на ці труднощі, громади по всій Україні об’єдналися навколо цієї страви.
