Сьогодні, 25 січня, відбулася пресконференція з нагоди презентації Українського павільйону на 60-й Венеційській бієнале сучасного мистецтва, що відбудеться у квітні 2024 року. Зокрема, розповіли про загальну концепцію проєкту «Плетіння сіток», що представлятиме Україну, та його складові. У заході взяли участь т. в. о. Міністра культури та інформаційної політики Ростислав Карандєєв та комісар Українського павільйону, заступник Міністра з питань європейської інтеграції Тарас Шевченко.
«Один із найкращих маршрутів комунікації — це мистецтво. Через виставки та фестивалі ми можемо донести набагато більше, аніж через традиційні комунікації, навіть ті, що супроводжуються економічною та військовою мовами. Емоція, що супроводжує культурну акцію, є потужнішою за мову цифр. Ми дуже хочемо, щоб павільйон став гамірним, щоб він зібрав багато людей, думок, дискусій, музики, щоб кожен відвідувач Венеційської бієнале взяв собі за правило відвідати наш павільйон і познайомитися із сучасним українським мистецтвом, із наративами, які ми несемо світу», — сказав т. в. о. Міністра.
Він зауважив, що всі питання та проблеми, пов’язані із фінансуванням та залученням медійних осіб до просування проєкту в європейських країнах, успішно розв’язали під час комунікації із керівниками Українського павільйону.
Цього року куратор міжнародної виставки Адріано Педроса сформулював тему Венеційської бієнале як «Іноземці скрізь», що зачіпає універсальні для суспільств світу питання про інакшість та співіснування різноманітностей.
«Тема цьогорічної бієнале дуже тісно вплітається в наративи нашої сучасності — як української, так і європейської. Багато наших співгромадян переїхали жити в інші країни. Сподіваюся, тимчасово, але ми розуміємо, що далеко не всі повернуться. Водночас багато іноземців приїхали в Україну допомагати, волонтерити, воювати на фронті. Тому ці сенси нам дуже близькі», — сказав Тарас Шевченко.
Він також підкреслив, що із повномасштабним вторгненням увага світу прикута до України. І прийдешня міжнародна виставка є нагодою просувати Україну у світовому мистецтві.
Співкураторка павільйону Вікторія Бавикіна зауважила, що український проєкт розповідає не тільки про інакшість, а фокусується на спільній дії.
«Єдність — це лейтмотив нашого павільйону. Разом із тим кожен із наших проєктів комунікує дуже складні досвіди, які важко зрозуміти людям, які цього досвіду не переживали. Саме ці досвіди можуть зробити нас інакшими», — пояснила вона.
Український павільйон розмістить у себе чотири проєкти. Зокрема, композиція митця Олександра Бурлаки під назвою «Робота» слугує архітектурною структурою для всього національного проєкту. Вона використовує традиційні практики виготовлення домашнього текстилю, характерні для української культури, одночасно з цим створює тло для особистих досвідів і відображення останніх подій.
Даніїл Ревковський та Андрій Рачинський створили фільм «Цивільні. Вторгнення». У ньому використані архівні аматорські відеоматеріали з відкритих джерел, у яких українці зафільмували події до та під час повномасштабного вторгнення росії в Україну. З одного боку, робота зберігає свідчення українців в потоці інтернету, з іншого — упорядковує докази злочинів рф.
Художниця Катя Бучацька у співпраці з 15-ма колегами підготувала проєкт «Щирі вітання». У ньому осмислюється трансформація привітань і побажань у надзвичайних умовах.
Андрій та Лія Достлєви стали авторами проєкту «Сomfort work», що іронічно досліджує стереотипи та очікування від біженців у Європі. Вони створюють простір, у якому ці стереотипи можуть бути продемонстровані тим, хто їх створив. Сформулювати уявлення — кліше допомогли українські спільноти з різних частин Європи. Унаочнювали стереотипи місцеві професійні актори.
«Об’єднання різних досвідів інакшості допомагає цим досвідам підсилювати одне одного. Хоча всі вони працюють в логіці культурних творів, насправді ці чотири роботи — маніфестації реальності, що сама собою є красномовною», — зауважив співкуратор Українського павільйону Макс Горбацький.
