1 травня виповнюється 80 років Василю Зінкевичу — видатному українському естрадному співаку, лауреату Шевченківської премії, Герою України. Його голос, образ і пісні стали невіддільною частиною музичної спадщини України XX століття.
За визначні особисті заслуги у розвитку національного пісенного мистецтва, високу виконавську майстерність та багаторічну плідну творчу діяльність Президент України Володимир Зеленський нагородив Василя Зінкевича орденом князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня.
Народжений у селі Васьківці на Хмельниччині, Василь Зінкевич ще з дитинства вирізнявся артистичністю та любов’ю до сцени. Починав із участі в самодіяльності, згодом здобув навчання в художньому училищі прикладного мистецтва у місті Вижниці.
У 1968–1973 роках працював художнім керівником народного ансамблю танцю «Смеречина», де зробив перші кроки у вокальній школі Левка Дутківського. Пізніше Василь Зінкевич пов’язав своє життя з ансамблем «Світязь», де не лише був солістом, а й художнім керівником.
Упродовж десятиліть творчість Зінкевича формувала музичний смак мільйонів українців. Він співпрацював з найкращими композиторами країни: Володимиром Івасюком, Ігорем Білозором, Миколою Мозговим, Олександром Злотником, Ігорем Покладом та багатьма іншими. Його виконанню властиві висока музична культура, пристрасність. Серед виконаних пісень — «Балада про мальви», «Літо пізніх жоржин», «Мила моя», «Пісня буде поміж нас», «Пісня про тебе», «Світ без тебе», «Тільки раз цвіте любов», «Червона рута», «Я піду в далекі гори», «Від перевалу до перевалу».
Він сам моделював сценічні костюми для себе й ансамблю. Знявся у фільмах-концертах «Червона Рута» (1971), «Мелодії голубих озер» (1977), «Червона Рута. Десять років потому» (1981), «Музика весни» (1987), «Відлуння його життя» (1988), «Червона Рута Володимира Івасюка» (1988), «Мереживо його доріг» (1990).
Творчий шлях Василя Зінкевича — це історія про безмежну любов до України та музичного мистецтва.
