Міністерство культури та стратегічних комунікацій України поповнило Національний перелік нематеріальної культурної спадщини традицією випікання та дарування обрядових різдвяних пряників на Слобожанщині. Вона побутує в громадах Полтавської, Сумської та Харківської областей, об’єднаних спільною історико-культурною традицією, подібною рецептурою, технологією приготування, формами, оздобленням і символікою.
Обрядову випічку готують лише раз на рік у період різдвяних свят, переважно в родинному колі або разом із сусідами й друзями.
Пряники мають локальні назви — «панянки», «барині», «баришні», «коники», «вершники», «пташки» тощо.
Зокрема, на Полтавщині у Котелевській селищній громаді різдвяну випічку називають «панянками». Її печуть, зазвичай, із пісного тіста, розписують кольоровою «глазур’ю» і вкладають у торбинки для колядників та щедрувальників. Перед випіканням «панянки» фарбують у рожевий колір буряковим соком, прикрашають білою глазур’ю та розмальовують традиційними «завитушками» — візерунками, притаманними для цієї випічки. Форми для пряників — жерстяні, розміром від 20 см до 60 см, ковані вручну.
На Сумщині у межах Охтирського району різдвяні обрядові пряники називають «панянки», «барині», «коники». Пряники розписують «намазочкою» з крохмалю й борошна, додаючи білу, зелену чи жовту глазур. Розпис довільний: контури, спіралі, хвильки, квіти. Випікають «панянки» різних розмірів, деякі з них сягають до 60 см.
На Харківщині у Богодухівському районі різдвяна випічка має загальну назву — пряники. Хоча носії називають її зазвичай «коники», «коні», «баришні», «барині», «панянки». Також випікають пряники у формі півників, зірочок тощо. Основний малюнок по всій поверхні — завитки, а процес розмальовування подекуди називають «квітчати», «мережити». Розмір випічки — приблизно від 15 до 40 см.
Цікаво, що дівчаткам дарують пряники у вигляді фігурок панянок, що символізує жіночність і добробут, а хлопчикам — коників, як символ мужності та сили. Інші фігурки не мають особливого розподілу. При цьому найбільша та найгарніша випічка призначена для хрещеників, а менші за розміром пряники — для інших дітей, наприклад, сусідів.
Традиція має не лише кулінарне, а й символічне значення, адже пов’язана з різдвяними звичаями, побажаннями добробуту та єднанням громади.
