У столиці України побудують Національне військове меморіальне кладовище для вшанування загиблих Захисників та Захисниць України, які відстоювали єдність та незалежність нашої Держави. Про це розповіли під час спільної пресконференції в Медіа центрі Україна-Укрінформ представники родин загиблих, Міністерства культури та інформаційної політики, Міністерства у справах ветеранів, Українського інституту національної пам’яті та КМДА.
Україна сьогодні проходить через великі випробування. Українські воїни, патріоти, кращі представники нації гинуть за свободу і незалежність держави. Обов’язок всіх українців – гідно вшанувати та зберегти пам’ять про Героїв. Створення військового меморіального кладовища – це практичне втілення державної політики гідного вшанування українських Героїв.
«9 років війни. Багато загиблих. На жаль, зараз гинуть наші захисники і захисниці. Україна має гідно вшановувати пам’ять загиблих воїнів з належним церемоніалом, як це відбувається у країнах світу. Ми маємо створити так званий «український Арлінгтон». Мінветеранів відповідає за створення українського Національного військового меморіального кладовища. Відповідно до плану дій Уряду ми створили державну установу, яка опікуватиметься такими питаннями, – від виділення ділянки до всіх інших процесів. Хочеться, щоб наш «український Арлінгтон» став не тільки місцем вшанування, а й реальним місцем, куди будуть приходити люди, аби дізнатися, хто такі наші Герої, вшанувати їх пам’ять», – зазначила Юлія Лапутіна, Міністр у справах ветеранів України.
Питання поховання загиблих Героїв стоїть дуже гостро. Про це зазначають родичі загиблих бійців. Наразі важливо обрати місце для створення Національного військового меморіального кладовища.
«Сьогодні рівно рік з дня загибелі мого сина. Я не маю змоги принести йому квіти. Щастя в тому, що нам вдалося з ним попрощатися, кремувати. Зараз скринька з прахом тимчасово зберігається в київському крематорії. Я не маю змоги прийти до сина в річницю його загибелі. У мене питання до всіх представників влади. Я мовчу про вісім років війни. Я скажу про рік повномасштабного вторгнення, коли гинуть наші військові значно більше, ніж всі вісім років. З літа є питання щодо створення Національного військового кладовища. Чому досі ми не бачимо реакції?» – сказала Віра Литвиненко, мама загиблого бійця полку «Азов» Владислава Литвиненка, який боронив Україну в Маріуполі.
«Мій чоловік, майстер своєї справи, сапер загинув 20 березня 2022 року обороняючи місто Маріуполь. У нас вже була річниця. Чому в мене вдома є меморіал моєму чоловіку, а квіти покласти нам так і немає до чого? Чому шановне панство вважає, що можна забудовувати Київ великими «свічками», а не робити щось дійсно гідне?» – зазначила Вікторія Красовська, дружина загиблого азовця Віталія Красовського. Вона принесла прах чоловіка прямо на пресконференцію.
«У 2014 році ми з родиною переїхали з рідного Донецька до Києва. Наш син завжди мріяв бути військовим, щоб у потрібну мить стати на захист своєї Батьківщини. 24 лютого наш син разом з побратимами не вагаючись став на захист своєї Батьківщини. 15 квітня, під час виконання бойового завдання, під час прориву з морського порту до металургійного комбінату Азовсталь наш син знаходився у БТРі зі своїми побратимами. БТР потрапив під щільний обстріл і впав у річку Кальміус. 7 жовтня ми попрощались зі своїм найдорожчим, найріднішим, зі своїм єдиним сином. Попрощались, але не поховали», – розповіла Інна Денисенко, мати бійця полку «Азов» Владислава Денисенка.
Місцем для створення меморіального кладовища обрали Биківнянський ліс. Для цього Мінветеранів, МКІП, УІНП, КМДА разом з родинами загиблих оглянули й проаналізувати відповідні ділянки під будівництво.
«Ми сьогодні якраз і зібрались тут, аби розказати, яким ми бачимо рішення, щоб створити умови для поховання загиблих вже цього року в конкретному місці. Саме тому МКІП запропонувало найбільш швидкий шлях вирішення цього питання. У нас є Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили». Він знаходиться на виїзді з Києва на Броварському шосе. Це місце пам’яті й поховання жертв сталінських репресій. Ми думаємо, що доречно поруч облаштувати кладовище. Підкреслюю, не у самому заповіднику, а поруч. Там є дві ділянки в лісі, де можна створити місце вшанування наших загиблих військових. Це найбільш швидкий шлях, щоб там вже можна було починати облаштовувати кладовище», – сказав Олександр Ткаченко, Міністр культури та інформаційної політики України.
Наразі вже є спільне бачення відомств про вилучення частини земельних ділянок із постійного користування Національного історико-меморіального заповідника «Биківнянські могили» й КП «Дарницьке лісопаркове господарство» та проведення передачі цих новосформованих земельних ділянок у постійне користування державній установі «Національне військове меморіальне кладовище». Така установа була спеціально створена у сфері управління Мінветеранів для будівництва та експлуатації меморіального кладовища.
Національне військове меморіальне кладовище передбачає цілий комплекс споруд та площ. Це, зокрема, саме військове кладовище, ритуальна будівля та інші необхідні споруди для організації почесних поховань, а також музейний комплекс. Для затвердження Концепції та архітектурного рішення НВМК проведуть архітектурний конкурс. У майбутньому це має стати місцем почесних поховань на державному рівні загиблих Захисників та Захисниць, місцем офіційних заходів протокольного і церемоніального характеру; місцем збереження й висвітлення наукової інформації про російсько-українську війну та інші події боротьби за незалежність України.
російська федерація є продовжувачем репресійно-імперських традицій радянської влади, тому створення в межах Биківнянського лісу та ділянки КП «Дарницьке лісопаркове господарство» меморіалу загиблим від агресії не суперечить історії цієї місцевості. Адже Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили» є найбільшим в Україні місцем поховання жертв сталінських репресій та символом колективної пам’яті українського народу.
Створення національних військових меморіальних кладовищ – це світова практика вшанування воїнів, які віддали життя за свою країну. Їх аналоги існують в Канаді, Франції, Польщі, Ізраїлі та інших країнах. Створення кладовищ у лісовій зоні – також є досить поширеною практикою, наприклад: Військове кладовище Скугсширкогарден у Стокгольмі, Лісове кладовище Хальбе в Берліні, Антокольське кладовище у Вільнюсі, Повонзківський цвинтар у Варшаві.
