15 квітня в Міністерстві культури та стратегічних комунікацій України відбулася передача унікального стародруку — книги «Октоїх» 1758 року — до Вінницького обласного краєзнавчого музею. Міністерство отримало унікальне видання завдяки Службі зовнішньої розвідки України.
Книгу вивезли до Німеччини під час Другої світової війни із закладу культури, яким на сьогодні є Вінницький обласний краєзнавчий музей. Згодом стародрук потрапив до приватної колекції на території Автономної Республіки Крим.
Нещодавно, перебуваючи в Європейському Союзі, власник надав цифрові копії відбитків штампів книги для експертизи. Дослідження підтвердило наявність оригінальних овального та квадратного штампів Вінницького музею. Водночас на книзі відсутній відбиток перевірки НКВС 1947 та 1952 років, обов’язковий для всіх музейних об’єктів. Це підтверджує втрату стародруку саме в роки війни.
«Те, що книга «Октоїх» була втрачена під час Другої світової війни та повернена сьогодні — це відновлення історичної справедливості. Стародрук уніатської доби дає унікальні можливості для науковців — істориків, філологів, богословів. Він містить не лише тексти, а й маркери історичного часу, які можна простежити через стиль, мову, шрифт, орнаменти», — наголосив заступник Міністра культури та стратегічних комунікацій Сергій Бєляєв.
Він також підкреслив, що повернення культурних цінностей відбувається завдяки тісній співпраці зі Службою зовнішньої розвідки, Офісу Генерального прокурора, МЗС, іншими державними органами України та правоохоронними органами міжнародних партнерів.
«Повернення цієї книги — це не лише повернення артефакту, а й відновлення частинки нашої історії та культури, яка була втрачена», — зазначив заступник начальника Вінницької обласної військової адміністрації Андрій Кавунець.
Назва «Октоїх» (або «Осмогласник») походить з грецької мови й означає «восьмигласник». Це богослужбова книга, в якій на кожну неділю подається вісім варіантів церковних співів і молитов, серед яких не лише короткі пісні, але й цілі поеми на честь Богородиці, апостолів та інших святих.
Видання було надруковане старослов’янською мовою в друкарні Почаївської Свято-Успенської лаври. Книга містить 380 аркушів, виконана у дві колонки з використанням червоного та чорного чорнила. Її прикрашають десять гравюр, створених майстром Йосифом Гочемським, численні заставки, ілюстрації та мистецько оформлені ініціали. Палітурка книги прикрашена тисненням із зображенням Божої Матері з немовлям. Передню частину обкладинки оздоблено рослинним орнаментом, а зворотну — геометричним.
«Цей стародрук — не просто раритет, а жива пам’ять про духовну та культурну велич нашого народу», — підкреслила заступниця директора Вінницького обласного краєзнавчого музею Світлана Шарварська.
Нагадаємо, історія почаївського книгодрукування бере свій початок ще у 1616 році, коли до містечка прибула мандрівна друкарня Кирила Ставронецького. Першою виданою книгою стало «Зеркало Богослов’я». У 1732 році, завдяки зусиллям архимандрита Феодосія Лубенецького-Рудницького, Почаївський монастир отримав привілей короля Августа ІІ на відновлення друкарської справи, що юридично вважається датою заснування постійної друкарні.
