10 вересня громадськості презентовано мистецький проєкт «Фонтан виснаження. Висока вода». Цей проєкт представлятиме Україну на 59-й міжнародній художній виставці Венеціанська бієнале сучасного мистецтва, яка пройде з 23 квітня по 27 листопада 2022 року у Венеції. Міністерство культури та інформаційної політики, як Комісар національного павільйону координує це представлення. Художник проєкту – Павло Маков. До кураторської групи увійшли Лізавета Герман, Марія Ланько і Борис Філоненко.
«Ця виставка – найпрестижніша подія у світі сучасного мистецтва. І я пишаюся тим, що Україна впевнено і з гордістю заявляє про себе на міжнародному рівні. Адже географія поціновувачів нашого мистецтва щороку розширюється. Що тішить – наше мистецтво є актуальним у світовому контексті, на міжнародних майданчиках. І ми, як держава, маємо підтримувати цю тенденцію. В ідеалі – мати власні стенди та представників на кожному подібному заході. В межах популяризації українського, кращого способу донести власні сенси – бути не може»,- зазначив Олександр Ткаченко, Міністр культури та інформаційної політики.
Назва майбутньої Бієнале – «Молоко снів». Її взято з дитячої книги британської художниці-сюрреалістки Леонори Керрінгтон. У центрі уваги бієнале будуть три теми: зображення тіл та їх метаморфози; відносини людей і технологій; зв’язок між тілами та Землею. Як повідомила художній керівник виставки Сесілія Алемані, ідеї, що лежать в основі назви й теми бієнале, взяті з недавніх бесід з художниками, в яких постійно виникали одні й ті ж питання про «визначення людських змін» і розвиток відносин людства з іншими організмами та планетою.
Україна на Венеціанській бієнале – країна з унікальним характером. Проєкт «Фонтан виснаження. Висока вода» для українського павільйону – це спроба говорити про сучасність зсередини українського контексту, з наміром прослідкувати та показати, як локальне є глобальним. Проєкт з’явився в 1995 році як символ життя в циклі робіт Павла Макова «UTOPIA». Однак він так і не був встановлений у міському просторі Харкова й досі не працював повноцінно з поданою всередину воронки водою. 25 років потому твір Макова набуває лише більшої актуальності, виходить за рамки контексту великого східноєвропейського міста, в якому був створений, і стає загальним образом виснаження на культурному, економічному і політичному рівнях. А з досвідом довгої пандемії – образом накопичення виснаження.
«Фонтан виснаження» Павла Макова промовляє до нас на тлі виснаження земних ресурсів, чергування затоплень та посух, переоцінки демократії, соціальних практик, відносин людини з природою та ролі художника у світі перманентних змін. Локальний досвід перебування у власному місці, уважне спостереження за його найменшими змінами, яке притаманне практикам Макова, виявляється водночас одним з найбільш змістовних способів говорити з усім світом.
