6 вересня на території села Пужники (нині Садове) у Тернопільській області відбулася церемонія перепоховання останків жертв українсько-польського протистояння часів Другої світової війни, знайдених під час пошуково-ексгумаційної експедиції.
У братській могилі виявили останки 42 людей. Перепоховання здійснили на католицькому кладовищі, забезпечивши дотримання українських законодавчих та гуманітарних норм.
У заході взяли участь родини загиблих, заступник голови Верховної Ради України Олена Кондратюк, маршалка Сенату Польщі Малгожата Кідава-Блонська, представник Європарламенту Міхал Дворчик, народний депутат України, голова Комітету ВРУ з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв, т.в.о. Міністра культури та стратегічних комунікацій України Тетяна Бережна, Міністр культури та національної пам’яті Республіки Польща Марта Цєнковська, заступник президента Інституту національної пам’яті Польщі Кароль Полейовські, голова УІНП Олександр Алфьоров, народні депутати України, представники органів влади, місцевих громад, духовенства та пошуковці.
Т.в.о. Міністра культури та стратегічних комунікацій України Тетяна Бережна наголосила, що для України важливо вшановувати пам’ять усіх невинно загиблих, незалежно від їхньої національності чи часу трагедії. Вона підкреслила, що навіть у надзвичайно складних умовах війни пошукові роботи тривають завдяки героїзму українських захисників.
«Ми не можемо переписати історію. Але ми маємо використати спільний біль, щоб побудувати щасливе майбутнє. Адже тільки народи, що мають спільні цінності, можуть будувати спільне завтра», – зазначила Тетяна Бережна.
Вона також подякувала польській стороні за підтримку України з початку повномасштабного вторгнення: за прихисток мільйонів українців, освітні й економічні можливості, а також готовність до участі у відбудові країни.
Міністр культури та національної спадщини Республіки Польща Марта Чєнковська у своєму зверненні підкреслила: «Сьогоднішнє перепоховання — це акт справедливості й відновлення гідності тих, кого вбили лише за те, що вони були поляками» .
Вона також висловила сподівання, що завдяки ДНК-дослідженням найближчим часом вдасться встановити імена загиблих, аби їхні родичі змогли «запалити свічку і назвати ім’я матері, батька, брата чи сестри».
Окрему подяку було висловлено українським експертам та владі — за готовність до співпраці навіть у час війни.
Маршалка Сенату Польщі Мальгожата Кідава-Блонська у своєму зверненні підкреслила важливість збереження пам’яті: «Питання гідного поховання жертв — це наш обов’язок. Але також — необхідність для того, щоб польсько-українське порозуміння було тривалим і дієвим. Нехай цей день стане закликом до будівництва майбутнього, заснованого на правді та повазі» .
Діалог України та Польщі продовжується у межах спільної Робочої групи під егідою міністерств культури обох країн. Україна надала дозволи на проведення польських пошукових робіт, окрім Пужників, в Углах і Збоїщах, а Польща — на українські роботи в Юречкові. Такий обмін демонструє взаємність і конструктивність, адже головним завданням є уникнення політизації історії, перенесення дискусій у наукове русло та гідне спільне вшанування пам’яті жертв. Це особливо важливо з огляду на те, що росія намагається використати історичні питання для розколу між Україною та Польщею.
4 серпня цього року розпочалися роботи на території колишнього с. Старі Збоїща (нині – в межах м. Львів) з ексгумації військовослужбовців Війська Польського, які загинули у 1939 р. у боях з Вермахтом. 13 серпня було виявлено перші останки польських військовослужбовців. На початок вересня роботи були завершені. В майбутньому планується здійснення їх перепоховання у м. Мостиська.
Після завершення досліджень на території колишнього с. Старі Збоїща, планується проведення перших за багато років пошуково-ексгумаційних робіт на території Республіка Польща, а саме в с. Юречково. Домовлена дата початку експедиції – 30 вересня.
Нагадаємо, до 1939 року Пужники (нині село Садове, Тернопільська область) були переважно польським поселенням із понад тисячею мешканців. У роки Другої світової війни село стало осередком польського підпілля Армії Крайової, а згодом — базою «винищувального батальйону» НКВС, спрямованого проти українського підпілля. У ніч з 13 на 14 лютого 1945 року відділи УПА здійснили атаку на село: за їхніми даними, загинули близько 20 колаборантів, натомість радянські та польські джерела наводили цифру до 100 осіб. Уже в червні 1945 року вціліле польське населення було переселене до Польщі, а 1949-го радянська влада ліквідувала село. У історіографії ці події часто отримували політизоване трактування, зокрема з перебільшенням кількості жертв.
