Указом Президента України Володимира Зеленського від 3 серпня 2025 року № 580 введено в дію Рішення РНБО про застосування персональних санкцій до 15 громадян російської федерації – керівництва провідних російських музейних установ, які активно залучені до впровадження антиукраїнської політики у музейній сфері.
Ініціатива була підготовлена Міністерством культури та стратегічних комунікацій України спільно з Українським національним комітетом Міжнародної ради музеїв (ICOM) та громадською організацією «Рада економічної безпеки України».
15 липня 2025 року Уряд України схвалив проєкт розпорядження Кабінету Міністрів № 714-р «Про внесення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
Санкції було застосовано до керівництва низки музейних установ російської федерації, зокрема Державного Бородінського військово-історичного музею-заповідника, Російського етнографічного музею, Державного музею-заповідника «Петергоф», Музею образотворчих мистецтв імені О.С. Пушкіна, музеїв-заповідників «Куликове поле», «Острів-град Свіяжськ» та «Тархани», а також Центрального музею давньоруської культури і мистецтва імені Андрія Рубльова, Оренбурзького обласного музею образотворчих мистецтв, Чуваського національного музею, музею-садиби Л.М. Толстого «Ясна Поляна» та інших. Частина осіб також входить до складу керівних органів Спілки музеїв росії, президії ICOM росії та громадських структур, які сприяють просуванню окупаційної культурної політики рф.
Санкції застосовуються до осіб, які:
• здійснюють організацію незаконного обліку українських культурних цінностей у російському державному каталозі музейного фонду;
• особисто відвідували тимчасово окуповані території України після лютого 2022 року;
• беруть участь у заходах, спрямованих на легітимізацію окупаційного режиму, зокрема через проєкти російської індоктринації дітей та молоді;
• публічно просувають наративи, що виправдовують або заперечують збройну агресію рф проти України.
«російські музеї активно залучаються до безпрецедентної крадіжки української культурної спадщини на окупованих територіях. Йдеться не лише про фактичне вивезення або облік музейних цінностей, але й про спробу повного стирання української культурної ідентичності. Ми активно працюємо над тим, щоб держава-агресор була притягнута до відповідальності», — зазначила т.в.о. Міністра культури та стратегічних комунікацій України Тетяна Бережна.
З 2014 року російська федерація послідовно здійснює окупаційну політику щодо використання музейної сфери. Зокрема у Автономній Республіці Крим, місті Севастополі та на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей. Через культурні установи здійснюється спроба нормалізації окупації, поширення дезінформації та пропаганди.
Згідно з даними Українського національного комітету ICOM, станом на березень 2025 року у відкритому державному каталозі музейного фонду рф вже зафіксовано інформацію про 39 українських музеїв, розташованих на тимчасово окупованих після 2022 року територіях. Для порівняння, у серпні 2024 року таких музеїв було лише 6. Це свідчить про інтенсивне розгортання політики культурного привласнення.
Ці дії є прямим порушенням положень Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту (1954). Замість забезпечення охорони культурної спадщини на окупованих територіях, російська федерація офіційно привласнює музейні колекції та інституції, використовуючи їх у пропагандистських цілях.
Застосування санкцій також має на меті недопущення обрання окремих представників російської федерації до керівних органів Міжнародної ради музеїв (ICOM). Зокрема, на Генеральній асамблеї ICOM, яка відбудеться у листопаді 2025 року в Дубаї, балотуються Артем Сілкін та Галина Алексєєва, які включені до санкційного списку.
Наступним етапом стане просування питання запровадження аналогічних санкцій на рівні Європейського Союзу. Навіть обмежувальні заходи, застосовані до окремих осіб, можуть створити важливий прецедент. Він поставить під сумнів подальшу участь представників держави-агресора, причетних до культурного мародерства, у міжнародних процесах — зокрема у заходах та виборах до керівних органів авторитетних культурних інституцій.
У цьому контексті особливого значення набуває чітка позиція України щодо захисту музейної сфери. Протидія її мілітаризації, використанню в цілях пропаганди та незаконному обігу культурних цінностей — це один із головних інструментів зміцнення національної безпеки та формування широкої міжнародної солідарності на довгострокову перспективу.
