Поняття та різновиди культурної спадщини України.
Культурна спадщина – це сукупність матеріальних та нематеріальних об’єктів, які мають велике історичне, культурне та естетичне значення для певної групи людей, спільноти або нації. Матеріальна культурна спадщина включає архітектурні пам’ятки, ансамблі, музеї, бібліотеки, художні та книжкові колекції тощо. Нематеріальна культурна спадщина, за визначенням у Конвенції ЮНЕСКО, охоплює звичаї, традиції, форми вираження, знання та навички, а також інструменти, артефакти та простори, що визнані спільнотами як важлива складова їхньої культурної спадщини. Ці елементи, які передаються з покоління в покоління, є невід’ємною частиною культурної ідентичності та постійно репродукуються.
Культурна спадщина відіграє важливу роль у збереженні історичної пам’яті, розвитку туризму та культурного обміну між націями. Особливої уваги вимагає також розуміння поточного контексту, в якому перебуває Україна внаслідок російської агресії, що постійно загрожує знищенням зокрема й об’єктам культурної спадщини. За період з 24 лютого 2022 року до 25 травня 2024 рф зруйновано або пошкоджено 1080 пам’яток культурної спадщини. З них національного значення – 121, місцевого – 879, щойно виявлених – 80.
На державному обліку перебувають близько 170 тисяч нерухомих пам’яток культурної спадщини, що розташовані на території України. В той же час 7 українських культурно-архітектурних та природних перлин внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а саме:
- Собор Св. Софії, Києво-Печерська лавра та прилеглі монастирські споруди» (з 1990 року)
- Геодезична «Дуга Струве» (з 2005 року)
- Ансамбль історичного центру міста Львів (з 1998 року)
- Природній об’єкт: «Букові праліси Карпат та древні букові ліси Німеччини» (з 2011 року)
- «Резиденція Далматинських та Буковинських митрополитів» (зараз – Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича) (з 2011 року)
- «Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора» (з 2013 року)
- «Дерев’яні церкви Карпатського регіону України та Польщі», спільна українсько-польська номінація (з 2013р.)
Що ж стосується нематеріальної культурної спадщини, згідно з Конвенцією ЮНЕСКО (прийнятою у 2003 році, до якої Україна приєдналася у 2008 році), до неї відносяться усні традиції (такі як епоси, перекази, легенди і т. д.), форми вираження (мова), виконавське мистецтво (музика, спів, танці, театр і т. д.), звичаї, обряди, святкування, знання та практики, що стосуються природи і всесвіту (включаючи народну мудрість і медицину), традиційні ремесла. Наприклад, в списку можна побачити традицію гуцульської писанки, культуру приготування українського борщу, технологію створення клембівської сорочки «з квіткою» та багато іншого. Нематеріальна культурна спадщина має глибокі зв’язки з матеріальною спадщиною і є фундаментальною складовою самоідентичності українського народу,, важливим джерелом культурного розмаїття і носієм історичної пам’яті.
Політика відновлення та збереження культурної спадщини України.
Відновлення та збереження культурної спадщини України є дуже важливими. З цього приводу систематично відбуваються експертні дискусії, зокрема в питанні захисту культурних цінностей.
Адже це збереження історичної та культурної ідентичності країни. Культурна спадщина відображає багату історію, традиції та цінності українського народу. За загальною кількістю пам’яток, Україну без перебільшення можна назвати державою з багатим культурним спадком. Його захист допомагає зберегти унікальну культурну ідентичність та самобутність України в світі.
По-друге, відновлення та збереження культурної спадщини сприяє розвитку туризму та внутрішнього ринку. Історичні пам’ятки, музеї, фольклорні заходи та інші культурні об’єкти привертають увагу як місцевих мешканців, так і туристів, що сприяє розвитку економіки країни.
Крім того, збереження культурної спадщини сприяє підвищенню культурного рівня суспільства. Вивчення історії, традицій, мистецтва та інших аспектів культурної спадщини сприяє розвитку освіти та формуванню національної свідомості.
Очевидно, що в збереженні матеріальної та нематеріальної культурної спадщини є відмінності. Зокрема, основними засобами захисту матеріальної культурної спадщини є відтворення та реставрація. Задля запобігання руйнуванню більшості пам’яток культурної спадщини потрібно проводити періодичні реставраційні роботи. Ці роботи виконуються відповідно до реставраційних норм і правил, які затверджені центральним органом виконавчої влади, відповідальним за формування державної політики в галузі охорони культурної спадщини.
В той же час, що стосується нематеріальної культурної спадщини – є окремі організації відповідальні за це. Зокрема, на Український центр культурних досліджень, починаючи з 2014 року, було покладено відповідальність на науково-методичне забезпечення виконання Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини, а з 2018 року також за забезпечення імплементації Конвенції ЮНЕСКО про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження. Цей центр представив проект “Віртуальний музей нематеріальної культурної спадщини України”. Мета цього проєкту – відтворення та представлення нематеріальної культурної спадщини України у сучасній та доступній формі, щоб ознайомити широке загалля із традиціями та надбанням українського народу, сприяючи формуванню єдиного культурного простору.
Також варто згадати, що 27 березня 2024 року Міністерство культури та інформаційної політики України направило Міністерству закордонних справ України 2 номінаційні досьє з метою їх подальшого розгляду Міжурядовим комітетом ЮНЕСКО з охорони нематеріальної культурної спадщини. Ці досьє були створені за ініціативи громад, які провели велику роботу з дослідження нематеріальної культурної спадщини на рівні своєї громади та за підтримки місцевих ініціатив у охороні НКС. Ця велика праця об’єднана навколо усвідомлення того, що жива спадщина сьогодні є джерелом стійкості, соціальної злагоди, основою ідентичності, добробуту та сталого розвитку громад, а також джерелом взаєморозуміння між громадами та суспільствами.
