24 січня 2023 року на 18-й позачерговій сесії Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (КВС) буде розглянуто номінацію України про включення об’єкту «Історичний центр міста-порту Одеса» до Списку Всесвітньої спадщини під загрозою.
Україна за підтримки міжнародних партнерів підготувала номінацію у стислі терміни з огляду на нагальну потребу збереження і охорони цього видатного об’єкта культурної спадщини. Адже Одеса, зокрема, її портова частина, неодноразово зазнавала обстрілів з боку російських військ та перебуває під постійною загрозою ракетних ударів.
Досьє було підготовлено Одеською міською радою, Міністерством культури та інформаційної політики України у партнерстві з міжнародними експертами, узгоджено з українськими фахівцями та істориками, зокрема, Українським національним комітетом ICOMOS та Українським інститутом національної пам’яті, та передано у встановленому порядку на розгляд КВС.
Завершальним етапом перед включенням об’єкту до Списку Всесвітньої спадщини є надання ICOMOS рекомендацій суто технічного характеру щодо особливостей подальшого збереження об’єкта.
Натомість, на наше здивування, у своїх рекомендаціях від 11 січня 2023 р. ICOMOS вдався до політизації українського досьє, включивши до опису об’єкту інформацію про заснування Одеси «стратегічним рішенням Імператриці Катерини ІІ», якої не було в номінаційному досьє, поданому Україною 11 жовтня 2022 р.
Ми не можемо миритися із присутністю у документі, підготовленому Центром Всесвітньої спадщини щодо української номінації, відверто проросійських наративів, які суперечать аргументації оригінального українського досьє.
Безперервний розвиток Одеси як портового міста сягає 15-го століття. Відтоді і до 18- го століття включно воно було відоме як Хаджибей, із фортецею та гаванню. Завдяки порту місто стало феноменом культурного розмаїття та міжкультурного діалогу. В часи існування Російської імперії просувалося твердження про те, що місто засноване указом імператриці Єкатєріни ІІ у 1794 році. Однак рескриптом імператриці була лише підтримана ініціатива пере облаштування порту Хаджибей. Місто процвітало завдяки торгівлі та активній багатонаціональній спільноті мешканців. Натомість путінська пропаганда використала міф про «заснування Одеси імператрицею», який з’явився у 19 столітті, як один з приводів для територіальних претензій росії на українські міста та початок збройної агресії.
Неприйнятним є також рекомендація змінити назву об’єкта та виключити звідти згадку про порт, роль якого є визначальним. Адже саме портові та припортові ділянки міста сьогодні є мішенню російського агресора, виключення їх з охоронної зони робить цей унікальний історичний район беззахисним. І дарує росії інструмент для продовження свого продовольчого тероризму.
Досьє було внесено на розгляд КВС на надзвичайній основі у зв’язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України.
ЮНЕСКО не має дозволити себе використовувати у політичних цілях. Мета включення унікальних пам’яток до Списку всесвітньої спадщини – захистити їх. Саме цього прагнемо і ми.
Україна не є членом КВС і не має безпосереднього впливу на процеси ухвалення ним рішень. Тому ми закликаємо країни-члени Комітету всесвітньої спадщини врахувати позицію української сторони та не дозволити використати цю авторитетну інституцію для політичних маніпуляцій і прикриття російської агресії проти України.
Ми наполягаємо на неупередженому підході до розгляду 18-ю позачерговою сесією Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО українського досьє «Історичний центр міста-порту Одеса» у первинно поданому Україною вигляді для включення до Списку всесвітньої спадщини під загрозою.
Це спільна позиція міської громади Одеси, Міністерства культури та інформаційної політики України та Постійного представництва України при ЮНЕСКО.
Міністр культури та інформаційної політики України О. Ткаченко
Міський голова м. Одеса Г. Труханов
Постійний представник України при ЮНЕСКО, Посол В. Омельченко
