Культура не може бути поза політикою. Особливо, коли культура – один із видів політики, який використовує ядерна держава-терорист як зброю у війні проти світової демократії.
Щодня восьмий місяць поспіль російські ракети падають на українську землю. Щодня путінська росія свідомо знищує все, що пов’язано з українським: вбиває мирних мешканців, нищить цивільну інфраструктуру, цілить у наші театри та музеї, краде та присвоює заслуги українських митців, намагається переконати світ у величі російської культури, водночас підкреслюючи другорядність української. 10 жовтня Україна зазнала масованого удару з боку росії. По мирних мешканцях, закладах освіти, музеях, бібліотеках, лікарнях, об’єктах критичної, транспортної та енергетичної інфраструктури ворог випустив понад 80 ракет. Росія взяла на себе відповідальність за масований удар по Україні, вважаючи його адекватним.
Поки українська армія бʼється, колись друзі та активні прихильники Путіна, які раніше користувалися перевагами європейського стилю життя, намагаються знайти спосіб уникнути санкцій. Вони говорять про мир і братерство, але при цьому не звертаються до своєї влади, яка насправді є агресором, яка жорстоко вторглася в Україну і намагається анексувати українські території.
Загальновідомо, що тоталітарний режим кремля активно використовує російське мистецтво та митців як зброю пропаганди, а також для очищення своєї репутації на Заході. Наближений до кремлівської верхівки директор Ермітажу М. Піотровський у своєму скандальному інтерв’ю для видання «Российская газета» порівняв експорт російської культури зі спецоперацією. «Наші останні виставки за кордоном – це просто потужний культурний наступ. Якщо хочете, свого роду «спецоперація». Яка багатьом не подобається. Але ми наступаємо. І нікому не можна дати завадити нашому наступу».
Не так давно Путін під час чергової промови заявив, що «Ленінградська симфонія Шостаковича продовжує викликати найсильніші почуття у нових поколінь» через те, що вона про «любов до батьківщини та готовність її захищати», натякаючи на те, що Шостакович виправдовував війну. Символ Z на підтримку війни в Україні розмістили на фасаді Московського театру Олега Табакова. А Театр Єрмолової під керівництвом Олега Меньшикова розпочав «творчу співпрацю» зі Слідчим комітетом РФ.
Російська культура – це частина російської державної військово-тоталітарної машини. І не можна її поділити на погану та хорошу. Тому не повинно виникати запитань, чому світ має відмовитись від російської культури.
Здавалося, у світі залишилося не так багато людей чи культурних закладів, які б не розуміли наміри рф та причини/наслідки кривавих «багатокроківочок» путінського режиму.
Але досі є ті, хто не цурається співпрацювати з російськими артистами, які підтримують агресію Росії проти України або замовчують жахливі злочини.
Зокрема, деякі театри та концертні зали відновили співпрацю з російською оперною співачкою Анною Нетребко. Відомо, що з 2014 року вона є активною прихильницею режиму путіна та російської окупації українських територій. Нетребко була публічно нагороджена прапором «ДНР» одним із її ватажків Олегом Царьовим. Фото Анни Нетребко, яка гордо тримає прапор «ДНР», стало іконою російської пропаганди і досі доступне в Інтернеті. Після 24 лютого російська сопрано зробила кілька вимушених, двозначних і запізнілих заяв, у яких уникала прямої критики путіна та засудження саме його дій стосовно України. Будучи, як дехто вважає, сопрано №1 у світі, ти не маєш права мовчати та дистанціюватись від політики, особливо коли цю політику веде керівництво твоєї країни.
У квітні Метрополітен-опера в Нью-Йорку зняла Нетребко з вистави «Турандот», замінивши її українською сопрано Людмилою Монастирською. Генеральний директор Мет Пітер Гелб тоді дуже влучно сказав: «Нетребко нерозривно пов’язана з путіним».
Це лише один з прикладів співпраці з російськими артистами, загравання з тими, хто несе та підтримує культуру вбивств та тероризму.
Деякі заклади та колективи продовжують грати Чайковського та Шостаковича, триматись за Пушкіна та Толстого – ті імена, які Росія відверто називає своєю зброєю, зафіксувавши їх в путінському указі щодо концепції зовнішньої гуманітарної політики. Сьогодні, під час найкривавішої війни в Європі з часів Другої світової війни, точно не на часі триматись за ці постаті та віддавати шану бодай чимось країні-агресору.
Моє звернення до всіх європейських та міжнародних культурних діячів: не дозволяйте себе втягнути в цю оманливу гру, придуману росією, заявляючи, що російська культура не несе відповідальності за воєнні злочини, скоєні російськими військами. Люди, які ґвалтують і вбивають українських дітей та мирних жителів, спалюють українські книжки на окупованих територіях – виховані російською культурою.
Я закликаю всіх, хто бачать звірства, які коїть росія щодо України, весь цивілізований світ підтримати це звернення та відмовитись від співпраці з російськими артистами та від використання російських творів композиторів та письменників, які росія свідомо називає своєю зброєю. Інакше ви стаєте по одну сторону з агресором та назавжди залишитесь в історії по ту сторону зла.
Разом із політичними та економічними санкціями, нам необхідно посилити наші зусилля щодо бойкоту присутності росії в міжнародному культурному просторі! Не має бути жодного діалогу з культурою терористів.
