Сьогодні, 25 липня, вперше Комітет Всесвітньої спадщини у своїх офіційних рішеннях затвердив формулювання «повномасштабне вторгнення російської федерації» у контексті причин загроз для об’єктів культурної спадщини в Україні.
Затвердити таке формулювання вдалося під час розгляду рішень щодо залишення трьох українських об’єктів у Списку об’єктів всесвітньої спадщини під загрозою. Коли Комітет вирішує додати об’єкт до цього списку, він повинен чітко вказати причини потрапляння до цього списку. Попри супротив ряду країн, українській делегації вдалося досягти чіткого й недвозначного формулювання причини загроз для об’єктів культурної спадщини.
Під час 46 засідання Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, яке проходить 21 – 31 липня в Нью-Делі (Індія) сьогодні, 25 липня, розглядалися рішення щодо того, чи залишити у Списку об’єктів всесвітньої спадщини під загрозою три об’єкти України – Київ: Собор Святої Софії та пов’язані з ним монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра, «Львів – Ансамбль історичного центру», Історичний центр Одеси.
До проєктів рішень було запропоновано правку Казахстану, яка пропонувала виключити формулювання «повномасштабне вторгнення рф» як причину того, що ставить під загрозу збереження культурної спадщини в Україні. Під час таємного голосування правку не підтримали країни-члени КВС.
Натомість правку України країни-члени підтримали. Вона полягає у тому, щоб закликати саме рф утримуватися від будь-яких дій, які можуть завдати прямої чи опосередкованої шкоди культурній спадщині України. У цьому випадку теж дійшло до процедури таємного голосування, яка практикується не часто і як правило проводиться з особливо важливих, конфліктних питань.
Як результат роботи фахівців Міністерства культури та інформаційної політики, Міністерства закордонних справ України, Національної комісії ЮНЕСКО в Україні, міжнародних партнерів та експертного середовища, в офіційних рішеннях Комітету Всесвітньої спадщини вперше фігурує термін «повномасштабне вторгнення російської федерації» (full scale invasion).
«Конвенція про охорону всесвітньої спадщини має на меті захист цінних культурних об’єктів у мирний та воєнний час. Тому дуже важливо використовувати її механізми для усунення шкоди, завданої конфліктами. Одним з ефективних методів є внесення об’єктів культурної спадщини до Списку всесвітньої спадщини, що перебуває під загрозою. Наша мета – захистити культурну спадщину як частину нашого політичного порядку денного, гарантуючи, що майбутні покоління отримають її незруйнованою. Ми наполягаємо на прямому формулюванні загроз, оскільки дипломатичні та нейтральні формулювання довели свою неефективність у запобіганні руйнуванню. Пряма мова допомагає висвітлити природу загроз, незалежно від того, чи шкода спричинена прямим нападом, чи непрямим впливом на культурну спадщину», – зазначила голова делегації України під час засідання КВС, заступниця мінікультури та інформаційної політики Анастасія Бондар.
Своєю чергою національна координаторка з питань збереження культурної спадщини в Україні, експертка з питань всесвітньої спадщини у Комітеті всесвітньої спадщини Ліна Дорошенко додала, що у питаннях збереження культурної спадщини вкрай важливо розуміти першопричини для того, щоб мати хоч якийсь шанс попередити наслідки.
«Вперше щодо України чітко і недвозначно сформульовано причини загроз для культурної спадщини. Ми не говоримо, що якісь невідомі фактори сприяють руйнуванню об’єктів культурної спадщини, ми не говоримо, що якісь будівельні роботи можуть якимось чином змінити доступність або цілісність об’єкта, але ми намагаємося бути максимально конкретними, коли говоримо, що забудова центру «без належної оцінки його потенційного впливу на об’єкт всесвітньої спадщини та його буферну зону» є незадовільним підходом до управління цим об’єктом. Саме тому важливо дотримуватися цієї логіки у рішеннях, які стосуються загроз культурній спадщині, пов’язаних з війною. Саме тому для нас не існує «того, кого не можна називати». Стратегія використання мови евфемізмів не допомагає у запобіганні руйнуванню культурної спадщини. Тому нам потрібно максимально чітко говорити про природу загроз. Як і з іншими типами загроз, з якими стикається культурна спадщина в усьому світі», – зазначила Ліна Дорошенко і додала, що якщо створюється прецедент використання певної термінології в рішеннях органів ЮНЕСКО у контексті збереження культурної спадщини вже набагато складніше сказати, що використання цього терміну недопустимо в майбутніх документах.
Невід’ємна частина нашого політичного порядку денного – захищати культурну спадщину, зберігати, поширювати знання про культурну спадщину і дивувати майбутні покоління творчістю та мистецькими доробками своїх попередників.
