Сьогодні, 23 листопада, у Залі пам’яті Національного музею Голодомору-геноциду відкрилась виставка «Намір». Ключове в ній – це демонстрація спеціального наміру росіян вчиняти свої злочини проти українців.
«Геноцид – інструмент поневолення народів, який використовувала російська імперія протягом всієї своєї загарбницької історії. Нинішня російська влада, як свого часу і радянський союз, не відмовилися від своєї мети – знищити українську націю», – сказав т. в. о. Міністра культури та інформаційної політики України Ростислав Карандєєв.
Він закликав усі країни світу визнати Голодомор в Україні геноцидом, а також не мовчати про повномасштабну війну та злочини росіян сьогодні. Адже той, хто мовчать про нинішню війну, є співучасниками злочинів кремля.
Так, експозиція демонструє зв’язок між фактами Голодомору та звірствами росіян, скоєними в Україні під час повномасштабного вторгнення протягом 2022–2023 років. Виставка пропонує на все дивитись через концепцію злочину геноциду.
Міністерство внутрішніх справ передало музею Голодомору-геноциду фонд оцифрованих справ, які раніше були не доступними для загального доступу. Це 1022 справи про злочини періоду Голодомору. 99% цих справ стосуються канібалізму. У цих справах можна чітко відслідкувати, що голод – це страшна зброя. Він впливає на свідомість й доводить до божевілля. Аналізуючи справи цього періоду, очевидно, що пік смертності та канібалізму припадає на червень-липень 1933 року. Це тоді, коли голод досяг піку.
«Відкриття сьогоднішніх справ, дасть можливість злочинам не повторюватись. Бо не покараний злочин, має можливість повторитися знову. Мені здається, що той злочин, який чиниться зараз на території нашої держави, це через те, що злочин Голодомору не був чесно покараний. Я щиро вірю сьогодні, що ці 1022 відкритих справи знімуть вагання багатьох країн щодо визнання Голодомору геноцидом проти української нації», – розповіла державний секретар Міністерства внутрішніх справ Інна Ящук.
Вона закликала науковців, істориків, фізіологів до детального вивчення кожної справи, аби назвати речі своїми іменами, аби трагедії не повторювались.
Серед експонатів: щоденник закатованого письменника Володимира Вакуленка, російські підручники з Куп’янська, хрести з масових поховань в Київській області та Ізюмі, спалене зерно з терміналів Чорноморського порту, історія дитини, яка повернулася до України після російського викрадення, листи російських школярів із закликами вбивати українців та багато іншого.
Оскільки росія ніколи не визнавала Голодомору, то ніколи й не полишала наміру повторити геноцид проти українців знову. З часом країна-агресорка перейшла до реалізації наміру й розпочала повномасштабну війну проти України. Вона принесла численні вбивства та насилля проти цивільних українців. Ці дії мають ознаки геноциду. На цьому наголошують юристи та історики.
Підсилюють ефект виставки відеоінсталяції. З екранів на стінах глядачі можуть дізнатись, як розвивався намір винищення українців – від слів до дії.
